Три вправи для сповільнення «білки в колесі»
Багатьом знайоме відчуття нескінченного списку справ і стану «білки в колесі». Найчастіше з цим стикаються трудоголіки.
«Я міг працювати за містом цілий день, по дорозі додому захопити буріто, а потім так і забути його на столі, працювати вдома до другої години ночі й підхоплюватися за будильником о шостій ранку», — так описує свій стан Ніл Пасріча (Neil Pasricha), автор шести бестселерів за версією The New York Times, у тому числі книг The Happiness Equation («Формула щастя»), в колонці, опублікованій в Harvard Business Review.
Щоб спати ночами, Ніл пив снодійні, щоб не засинати вдень — тонізуючі лікарські препарати. Через стрес він схуд на 18 кг. Цілодобово у Ніла боліла голова, шалено калатало серце й крутило живіт. З’явилися величезні мішки під очима.
Парадокс у тому, що Ніл Пасріча в телевізійних шоу мав репутацію євангеліста позитивного мислення, але в його реальному житті панував хаос. Його книга про самодопомогу «Book of Awesome» виросла із серії постів, які допомогли впоратися з болем від невдалого шлюбу й самогубства найкращого друга. Але Ніл відчував самотність, нескінченну тривогу і страждав від хронічного безсоння. Вирішенням емоційних проблем став трудоголізм. «У мене не було часу ні спати, ні відповідати на питання про сон. Я знав, що заганяю себе в могилу», — пише він. Списку справ Нілу не було кінця.
Як же йому вдалося вирватися із замкнутого кола?
Ніл завів картки з написом «Я зосереджуся на…». Ця практика допомагає відфільтрувати з нескінченного потоку «можу зробити» і «повинен зробити» ті справи, які справді будуть виконані.
Вправа надала будням Ніла Пасрічи стійкості, оскільки розвіяла туман численних «Що потрібно зробити далі?» і допомогло розбити гігантські проєкти на прості завдання. Загрозливий дедлайн для здачі книги перетворився на «Написати 500 слів», а загальні збори з редизайну тепер мали вигляд «Попросити трьох керівників дати свої коментарі щодо проєкту». Фізичні вправи, яких раніше не було, з’явилися в с формулюванням «Вийти на десятихвилинну прогулянку в обідню перерву».
Механізм мозку «Бий або біжи» допоміг нашим предкам вижити. Завдяки йому наші прабатьки вчасно помічали небезпеку. Але в сучасному світі негативу, який мозок розцінює як небезпечний, набагато більше. І тепер цей механізм працює проти нас. Відбувається накопичення стресу. Як змусити свій мозок помічати позитив?
У картках Ніла додався пункт «Я вдячний за…». Наприклад, «Я вдячний за чудовий світанок», «Я вдячний за сьогоднішній обід з приятелями» та ін. Завдяки цій вправі він зумів сповільнити ритм життя та помічати не лише негатив, а й позитивні прояви життя. Однак надмірний стрес досі мучив Ніла.
На очі йому потрапило дослідження, результати якого були опубліковані в журналі Science в статті «Не тримайте зла!». Там говорилося, що чим менше ми шкодуємо про щось, тим більше відчуваємо задоволення. Інакше кажучи, ми позбуваємося занепокоєння, якщо одразу розповідаємо про нього.
У картках Ніла з’явилася ще одна фраза:
Я відпускаю… неввічливий лист, який я надіслав учора об 11-й вечора. Я відпускаю… зустріч з начальником, яку вчора пропустив. Я відпускаю… те, що не дзвонив батькам уже два тижні.
На виконання вправ Ніл витрачає дві хвилини на день. «Чи повністю я зцілився? Чи тепер я постійно щасливий? Ні! Звісно, ні. Але ця двохвилинна ранкова звичка значно покращила якість кожного мого дня», — робить висновок автор колонки.
